Отомінське озеро: скарб Помор’я, що потребує бережного ставлення

У поморських лісах, всього за кілька кілометрів на південь від Гданська, розкинулося тихе Отомінське озеро (Jezioro Otomińskie). Попри невелику площу, ця льодовикова водойма має велике значення для екології, відпочинку, а також є частиною культурної пам’яті регіону. Проте з плином часу Отомінське озеро все частіше привертає увагу не лише красою, а й тривожними сигналами щодо зниження рівня води та забруднення прибережної території. Про те, чим особлива водойма, які цікаві історії з нею пов’язані та чинники, що негативно впливають на її стан, розповідаємо в цьому матеріалі на gdansk-name.eu.

Розташування та походження Отомінського озера

Отомінське озеро розташоване в Поморському воєводстві на території гміни Кольбуди. Водойма є центральним елементом Отомінської заповідної ландшафтної зони (Otomiński Obszar Chronionego Krajobrazu). Держава дбає про збереження цього унікального природного комплексу та охороняє його територію від безконтрольної забудови, осушування водойм, нищення рослинності тощо.

За походженням Отомінське озеро є гляціальним. Воно утворилося після того, як улоговини, залишені скандинавським льодовиком, заповнилися водою.

Площа Отомінського озера становить 40,7 га, що робить його помітним елементом природного ландшафту південної частини Кашубського поозер’я. Мальовнича U-подібна водойма зі звивистими берегами та численними затоками є важливим осередком біорізноманіття. Озеро оточене моренними пагорбами, вкритими буковими та дубовими лісами, що створюють природний бар’єр, який захищає водойму від сильних вітрів і надмірного впливу людської діяльності.

Зворушлива легенда, пов’язана з Отомінським озером

Для багатьох мешканців Триміста Отомінське озеро — це приваблива локація для прогулянок і втечі від міського шуму. Та не всі знають, що його темні води, за старою легендою, зберігають пам’ять про кохання, зруйноване через порушену обіцянку.

Коли ліси Помор’я були густішими, а люди ще вірили в духів води, лісу й вітру, над тихими водами Отомінського озера стояв невеликий дерев’яний замок. Мешкав у ньому молодий лицар Отомін. Він був хоробрим і чесним, але самотнім.

У дитинстві Отомін жив далеко від рідних місць — у Мекленбурзі. Там його навчали лицарської справи й християнської віри, тому, повернувшись додому, він дивувався місцевим людям. Вони шепотіли про давніх богів, вірили в знаки та оберігали старі легенди. Лицар лише посміхався, бо вважав усе вигадками.

Одного холодного осіннього ранку Отомін вийшов прогулятися берегом озера. Раптом із темних хвиль з’явилася неймовірно вродлива дівчина. Вона усміхнулась і швидко зникла під водою. Отомін не зрозумів, чи то був сон, чи чари, але з того дня думав лише про загадкову незнайомку.

Лицар приходив до озера знову й знову. Одного дня русалка повернулася. Спочатку вона мовчала, а згодом почала відповідати Отоміну. Вони сиділи біля води годинами, слухали шелест лісу й плескіт хвиль. Лицар і русалка Одміна покохали одне одного.

Коли настала весна, Отомін мав вирушити на службу до князя. Прощаючись, кохана сплела для лицаря вінок із лілій і попросила лише про одне: ніколи нікому не називати її імені.

Під час гучного бенкету в Гданську, доньки князя почали розпитувати лицаря, хто йому подарував гарний вінок. Отомін спочатку мовчав, але потім мед затьмарив йому розум. Лицар вимовив ім’я коханої. Одразу після цього лілії миттєво зів’яли.

Отомін скочив на коня й помчав назад до озера. Він кликав кохану, просив пробачення, але Одміна більше не з’явилася.

Згодом лицар загинув у далеких краях на війні. А в день, коли його тіло повернули додому, на Отомінському озері розквітли сотні водяних лілій. Їхній аромат наповнив повітря — ніби сама Одміна прощалася зі своїм нареченим. Люди казали, якщо в тихий день уважно подивитися на воду, можна помітити розсип білих квітів, що нагадують про трагічну історію кохання.

Під час прогулянок навколо Отомінського озера, на одному з півостровів люди бачать земляні вали понад 3 метри заввишки. За легендою, вони є залишками замку лицаря Отоміна. Археологи пояснюють походження валів тим, що на тій території у другій половині IX – середині X століття розташовувалося городище.

Коливання рівня води в Отомінському озері

Мешканці Отоміна та інших сіл, розташованих поруч з мальовничим озером, на початку 2020-х забили на сполох через зниження рівня води. Вони пов’язали це з роботами, які проводило Державне управління водними ресурсами «Польські води» для створення водосховища в лісовій зоні. На думку небайдужих громадян, частина приток озера була перекрита, що призвело до часткового висихання водойми.

У січні 2024 року мешканці Отоміна та рибалки надіслали лист Регіональному управлінню водних ресурсів у Гданську, в якому вимагали вжити заходів, що припинять процес обміління озера. Адресанти також надали фотографії, що демонструють те, як знижувався рівень води в період з 2017 по 2023 рік.

У розмові з представниками ЗМІ люди, що проживають поблизу Отомінського озера, розповіли й про інші чинники, які могли вплинути стан водойми. Серед них:

• забудова прибережних ділянок;
• прокладання дренажних каналів;
• будівництво дороги з трубопроводом, що перешкоджає природному допливу води.

Частково ці спостереження підтверджує голова села Отомін. Він зазначив, що дренаж та розвиток забудови дійсно змінюють водний баланс на території.

У відповіді на звернення громадян Регіональне управління водного господарства в Гданську зауважило, що головною притокою водойми є невелике озерце в центрі Отоміна, яке продовжує безперешкодно живити її. Представники установи також повідомили, що після 2016 року рівень води в Отомінському озері не зазнавав суттєвих змін, а коливання, які фіксують мешканці, пов’язані з природними сезонними процесами та гідрометеорологічними умовами.

Гарна водойма, оточена сміттям

Отомінське озеро приваблює рибалок і туристів, хоча офіційного пляжу там ніколи не було. Колись навіть діяла заборона на купання через бактерії, але згодом вода стала чистою. Це підтверджують приватні лабораторні дослідження, які щороку замовляють організатори дитячих таборів біля озера.

У спекотні дні до водойми приїздять люди, які хочуть поплавати, позасмагати, насолодитися красою природи та прогулятися тінистими стежками. Місце чудово підходить для спокійного відпочинку.

Та варто відійти від берега — чарівність зникає. За диким пляжем починається інша реальність: купи пляшок, залишки їжі, упаковки від харчових продуктів. Урн на території навколо озера немає. Лісове господарство гміни Кольбуди (Nadleśnictwo Kolbudy) свідомо не ставить смітники, щоб не приваблювати диких тварин і не перетворювати ліс на звалище.

Таблички біля Отомінського озера закликають не забруднювати природоохоронну зону. Та багато людей ігнорують прохання. Сміття з території вивозять кілька разів на тиждень, але швидко з’являється нове.

Отомінське озеро — це набагато більше, ніж просто мальовнича водойма поблизу Гданська. Воно є невіддільною частиною поморського ландшафту, важливим елементом природної рівноваги та місцем, що зберігає пам’ять про історичні епохи й давні легенди. Стан озера та прибережної території нагадує, що природа пам’ятає кожен людський крок. Такі проблеми як зниження рівня води та накопичення сміття навколо водойми є тривожними сигналами, на які варто реагувати. Залишиться Отомінське озеро місцем сили та натхнення для майбутніх поколінь, чи перетвориться на сумний спогад про втрачену красу — залежить від ставлення людей до природного скарбу Помор’я.