У середмісті Гданська є будівлі, що не мають пишного декору, характерного для величних костелів та замків, але все одно приковують увагу своєю монументальністю. Їхня цінність не у витончених архітектурних елементах, а в історичній цінності та служінню потребам населення протягом кількох століть. Великий млин (Wielki Młyn) — один із таких об’єктів. Його грубі цегляні стіни нагадують про епоху, коли добробут Гданська залежав від роботи жорен споруди так само сильно, як від морської торгівлі. Про те, чому Великий млин понад 6 століть залишається однією з найвизначніших споруд міста, розповідаємо в нашому матеріалі на gdansk-name.eu.
Навіщо Гданську знадобився гігантський млин
Історія млина розпочалася дуже давно — у XIV столітті. Гданськ у ті часи ріс дуже швидко: приїжджало багато моряків, купців та майстрів. Усіх цих людей треба було щодня годувати, а головною їжею тоді був хліб. Щоб його виробляти, потрібне було борошно, яке отримували за допомогою млинів. Ручний помел був повільним і неефективним для великого міста. Тому Тевтонський орден, який у той час контролював Гданськ і значну частину Помор’я, вирішив збудувати потужний млин, який міг би працювати безперервно.
У 1350 році в місті з’явилася величезна інженерна споруда, яка замінила працю тисяч людей. Великий млин міг молоти зерно цілодобово. Завдяки йому в Гданську завжди було достатньо борошна та хліба для мешканців міста.
Особливість споруди
Великий млин був однією з найбільших промислових споруд середньовічної Європи. Його висота становила — 26 метрів, довжина — 41 метр, ширина — 26 метрів. Будівля мала кілька поверхів, які виконували різні функції:
- зберігання зерна;
- виробництво муки;
- пекарня.
Млин, що розташували на штучному острові, створеному на розгалуженні каналу річки Радуня, мав 18 водяних коліс діаметром 5 метрів. За допомогою валів вони приводили в рух жорна — великі кам’яні диски, між якими перемелювалося зерно. Така система дозволяла млину працювати без застосування фізичної сили людей. Коли річка міліла, а води для обертання коліс не вистачало, механізми приводили в рух за допомогою коней. Тварини ходили по колу, щоб вали обертались і робота млина не зупинялася. Експлуатація коней дозволяла молоти зерно навіть у засушливу погоду.
Великий млин як інструмент влади й стабільності
Великий млин у Гданську від самого початку проєктувався як ключовий об’єкт міської інфраструктури, а не приватна споруда. Він виступав гарантом продовольчої безпеки, оскільки був головним джерелом хліба — основи раціону містян. Володіння цим об’єктом було питанням не стільки прибутку, скільки стратегічного впливу та соціального контролю.
4 лютого 1454 року Великий млин захопили мешканці міста, які підтримували антиорденське об’єднання — Прусський союз. Це стало початком повстання проти влади Тевтонського ордену. Згідно з привілеєм, виданим у місті Ельблонг, польський король Казимир Ягеллончик передав Великий млин міській владі. Контроль над спорудою давав можливість регулювати постачання продовольства. Тому захоплення млина міською громадою стало важливим кроком на шляху до економічної незалежності Гданська.
Для ефективного керування роботою споруди були призначені відповідальні особи. Вони регулювали процес помелу та слідкували, щоб механізми працювали без зупинок. Також були наглядачі, які контролювали дотримання встановлених норм, облік зерна та правильність ведення документації. Така система дозволяла уникнути втрат продукту та забезпечувала прозорість роботи млина.
Міська влада отримувала частину виробленого борошна або частину доходів від помелу, що давало можливість не лише підтримувати роботу важливого промислового об’єкта, а й регулювати продовольче забезпечення міста, планувати запаси та забезпечувати хлібом усіх мешканців. Завдяки цьому Великий млин слугував важливим інструментом підтримки соціальної стабільності.
Випробування технічним прогресом та війнами
У XIX столітті, коли розвивалися парові технології та зароджувалась електрифікація промисловості, багато старовинних водяних млинів у Європі закрилися, бо не могли конкурувати з великими фабриками. Але Великий млин у Гданську виявився міцним горішком.
У 1836 році будівлю взяв у оренду Якуб Вітт, який вирішив перетворити споруду на сучасне підприємство. Він модернізував одну частину млина, використавши досвід американських промисловців. Головним нововведенням стали транспортери — спеціальні стрічки, які автоматично переміщували зерно та борошно між поверхами. Це значно прискорило роботу, адже працівникам більше не доводилося переносити мішки на спині.
Пізніше, у 1880 році, млин отримав ще одне грандіозне оновлення — замість старих водяних коліс встановили водяні турбіни. Це були компактні, але потужні механізми, які працювали набагато ефективніше за колеса. Саме завдяки цим турбінам Великий млин продовжував успішно молоти борошно протягом наступних 65 років.
Найважчим випробуванням за понад 600-річну історію споруди стала Друга світова війна. У березні 1945 року, під час штурму Гданська, історичний центр міста було майже повністю знищено. Великий млин опинився в епіцентрі пожеж. Хоча його надміцні цегляні стіни товщиною в кілька метрів витримали обстріли, внутрішня частина повністю вигоріла. Усі дерев’яні перекриття, поверхи та залишки механізмів перетворилися на попіл. Від легендарної споруди залишився лише обгорілий цегляний каркас.
Після війни багато пошкоджених будівель у Гданську зносили, щоб розчистити простір. Проте Великий млин визнали цінною історичною пам’яткою та вирішили зберегти.
Процес відновлення тривав у кілька етапів протягом 1950-1960-х років:
- реставрація кладки — майстри намагалися використовувати автентичну цеглу, щоб споруда не втратила середньовічні риси архітектури;
- відновлення даху — млину повернули величезний двосхилий дах, який став родзинкою панорами Старого міста Гданська;
- новий інтер’єр — оскільки відновлювати млин як завод не було сенсу, його внутрішній простір адаптували для актуальних потреб городян.
Нове життя старої споруди
Після відбудови Великий млин довго шукав своє нове призначення. У 1990-х роках будівлю перетворили на торговий павільйон. Але це було лише тимчасове рішення.
У 2021 році в приміщення Великого млина переїхав Музей бурштину. Там, де колись стояли мішки з зерном, зберігають унікальні експонати, серед яких:
- самородки бурштину вагою в кілька кілограмів;
- стародавні інклюзії (застиглі в смолі комахи та рослини, яким мільйони років).
Хоча жорна Великого млина більше не крутяться, він продовжує грати важливу роль у житті міста. Якщо колись споруда забезпечувала Гданськ хлібом, то тепер дає їжу для розуму, розповідаючи про історію та природні багатства Балтики.
Великий млин у Гданську створювався як технічний механізм для забезпечення мешканців міста борошном і хлібом, але з часом переріс своє первісне призначення. Він пережив зміну власників, технологічну модернізацію, пожежу та відновлення, поступово перетворюючись із суто промислової споруди на важливу культурну й історичну пам’ятку, що нагадує про минуле міста.
