Кораблі у Гданську є невід’ємною частиною історії міста. Морські порти – без них неможливо уявити Гданськ, не лише панораму, історію, а й повсякденне життя, адже вони й досі дають роботу багатьом мешканцям. Прізвище Клавіттер у Вільному місті асоціюється з судноплавною діяльність, адже саме вони почали цю промисловість, пише сайт gdansk-name.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо історію цієї родини.
Початок судноплавства
У 19 столітті однією з головних представників гданського судноплавства була родина Клавіттерів. Вони проживали неподалік річки Мотлава. Одним з представників цього роду був Йоганн-Якоб Клавіттер, який був майстром кораблебудування. Він брав активну участь у морських справах Гданська. Згодом його навіть обрали старійшиною гільдії корабельних теслів. Попри багато нових обов’язків, Йоганн завжди знаходив час на ведення власної майстерні. Навички Клавіттера були значними, адже він здобув почесну посаду викладача теорії суднобудування в Королівській навігаційній школі.
У цей період у Гданську створили школу для офіцерів флоту. Урочисте відкриття цього навчального закладу відбулось у 1817 році. У школі з чотирьох кімнат, двох аудиторій, навчального кабінету та астрономічної обсерваторії у церковній вежі навчалося близько вісімдесяти учнів. Навчання тривало два роки і включало арифметику, геометрію, стереометрію, тригонометрію, географію, астрономію та англійську мову і завершувалося державним іспитом.
Батько суднобудівної промисловості
Засновником морської промисловості вважають сина Йоганна-Якоба Вільгельма. В юності хлопець навчався в Англії, де мав можливість спостерігати за останніми тенденціями в суднобудуванні, зокрема йому вдалось побачити як працює машина для механічної обробки деревини.
У 1827 році Вільгельм повернувся до Гданська. Використовуючи майстерню батька, хлопець заснував власну корабельну у Брабанку. Клавіттеру вдалось досить швидко розвинути бізнес, адже суднобудування у Гданську мало дуже давні традиції і розвивалось ще з раннього Середньовіччя.
Корабельня Клавіттера була облаштована за моделями, перенесеними з Великої Британії. Тут працювали наймані робітники, нехтуючи раніше діючими ремісничими братствами та цеховим статутом. Основним завданням Вільгельма було отримання вигідних замовлень, забезпечення високої якості продукції та прибутковості підприємства. Загалом Клавіттер мав амбіції створити практично самодостатній завод, постійно збільшувалося кількість підпорядкованих йому цехів, які спеціалізувалися на виробництві елементів морського обладнання для корабельні.
Корпуси вітрильних кораблів були побудовані ідеально. Завдяки цьому вони були міцні та могли розвивати високу швидкість під вітрилами. Протягом багатьох років ця конструкція була особливим продуктом компанії.
Також Клавіттер займався будівництвом баржі. Вони були досить сучасними та високоавтоматизованими. Деякі з них мали додатковий гвинтовий привід. Згодом у корабельні Вільяма з’явились бриги. Їх часто замовляв флот. Їх використовували для захисту портів і патрулювання узбережжя, але також його могли використовувати для прямих бойових дій. У 1840 році на корабельні Клавіттера було побудовано перший пароплав з боковим колесом. Це судно перевозило людей і буксирувало кораблі з Мотлави до Нового порту. Це викликало протести робітників, які поколіннями вручну тягнули кораблі цим маршрутом. У 1850 році Вільям збудувавперший дерев’яний корабель, призначений для ремонту. Його створили за голландським зразком і він був основним обладнанням корабельні.