Майже кожен поляк пам’ятає про мило з оленями або з лебедями. Вже протягом десятиліття його виробляють у гданському районі Олива, пише сайт gdansk-name.eu. У цьому матеріалі ми більш детально розповімо історію місцевого миловарного заводу.
Заснування
У другій половині 18 столітті у Гданську вже діяла перша миловарня. Вона була розташована у закинутому трамвайному депо на сучасному перехресті вулиць Грюнвальдської та Поморської. Проте про це підприємство існує мало інформації. Наприкінці 19 століття у місті відкрилась ще одна миловарня. Її власником став Бруно Терклер. Своє підприємство він розташував на вулиці Грюнвальдській. Чоловік протягом декількох років практикувався у миловарінні, практикуючись у Дрездені, Мейсені, Карлсруе, Мюнхені, Касселі та Страсбурзі.
Миловарний завод, окрім мила також виготовляв соду, яку мешканці Гданська використовували як миючий засіб. У цей період Бруно Терклер розширив і модернізував свою фабрику. Крім того, компанія мала відмінний товарний знак.
Подальша доля фабрики
До 30-х років 20 століття миловарний завод активно розвивався під керівництвом Бруно Теклера. Після його смерті фабрика перейшла у власність компанії Thomson-Pilo, яка продовжила виробництво мила. У цей період підприємство вибрало свою індивідуальну марку, а саме лебедя. З тих часів походить рекламна графіка, на якій можна побачити логотип компанії. Усміхнена руда жінка тримає в руках різнокольоровий пакунок, на якому зображені два білих лебеді.
Після Другої світової війни завод став державною власністю. Підприємство зазнало націоналізації. У 1946 році миловарний завод вважався хімічною фабрикою. На території фабрики також розміщувалися заводська пожежна команда та профспілка. У 1949 році завод перейшов у повну державну власність без права компенсації.
Сучасне виробництво мила
У 21 столітті на території Польщі і далі діють підприємства, що спеціалізуються на миловарінні. Зокрема такі компанії є й у Гданську. Одна з таких фабрик розповіла як відбувається процес виготовлення мила.
Перший етап роботи завжди виконується на папері, адже спеціаліст повинен серйозно підготуватись до процесу виготовлення мила. Відбір сировини та поєднання її в ідеальну рецептуру, вміння підібрати інгредієнти для досягнення ефекту синергії їх дії – це те, що повинен зробити працівник перед тим як досягти ідеального результату.
Працівники гданської миловарні поділились в одному з інтерв’ю, що не завжди їм вдається з першого разу виготовити потрібне мило. Насправді для цього потрібно чимало зусиль та терпіння. Також спеціалісти поділились, що на ринку можна знайти мило найрізноманітніших кольорів – від найсвітліших до найтемніших. Барвники можуть бути у вигляді пудри – матові і перламутрові пігменти. Перламутрові пігменти виготовляються на основі слюдяних пластин, які є порошкоподібними мінералами, що містять добавки у вигляді оксидів, наприклад, оксидів заліза або титану. У натуральне мило також додають ароматизатори у вигляді натуральних ефірних масел. Це висококонцентровані речовини з низькою розчинністю у воді. Окрім ніжного аромату мила, воно також має антибактеріальну, противірусну та антивікову дію.
Отож поява миловарного заводу у Гданську у минулих століттях була дуже важливою подією, адже жителі міста отримали змогу вільно купувати цю сировину та використовувати її задля власних потреб. Протягом століття миловарний завод у Гданську на вулиці Грюнвальдській активно працював та виготовляв всіма улюблене мило з оленями та лебедями. Завдяки цій фішці фабрика мала чимало постійних клієнтів.