Ґданську міську бійню, яка пізніше була перетворена на м’ясокомбінат, заснували наприкінці XIX століття. Це був сучасний, успішний завод. Підприємство пережило лихо Другої світової війни, але не витримало процесу приватизації, коли об’єкт перейшов у приватні руки, почався його занепад, пише gdansk-name.eu.
Створення
Муніципальну бійню у Ґданську започаткували 1 листопада 1894 року. Тоді це було сучасне приміщення. З гільдією муніципальних м’ясників відбувалися тривалі перемовини щодо заснування.
Ймовірно, необхідність мати професійний цех із забою тварин та виробництва м’яса була викликана проблемами гігієни та здоров’я. У сучасній бійні також вдалося зменшити страждання тварин під час забою.
Забійний цех розташовувався у промисловій зоні на вулиці Angielska Grobla. У середині ХІХ століття в районі Нижнього міста почали з’являтися багато промислових підприємств. Фабрики та менші заводи працювали як на потреби армії, так і були пов’язані з важкою та харчовою промисловістю.
Бійня отримала сучасні для тих часів приміщення. З боку суші до неї вела залізнична колія. Підприємство також мало вихід до набережної каналу Na Steppce. Власний причал дозволяв заводу приймати морські судна водотоннажністю до 1000 рт.
Функціонування
Весь комплекс поділявся на чотири функціональні групи: перша, розташована біля колій, охоплювала ввезення худоби та вивезення готового до споживання м’яса. Друга група будівель це була так звана правильна бійня. У третій групі проводився санітарний забій. Четверта група включала адміністративну будівлю, стайню та ресторан, що розташовувався на території. Сучасність заводу підкреслювала також холодильна камера чи власна льодовня.
Потужності заводу повністю задовольняли потреби Ґданська в м’ясопродуктах на той час. Згідно з дослідженнями, у 1920-х роках попит на м’ясо становив у кількості: 2000 свиней, 500 волів і 600 штук дрібних тварин на тиждень. Крім того, бійня могла б «переробляти» додатково 6 тисяч свиней на тиждень на експорт.
Будівлі бійні пережили війну. Після цього відновили виробництво м’яса. Тоді до м’ясокомбінату приєднали прилеглу до них з північного заходу територію разом з колишніми прусськими хлібними складами приблизно з 1880 року.
Завод був відновлений після Другої світової війни. Стабільні часи закінчилися з появою економічної свободи. Компанія збанкрутувала, активи перейшли до довіреної особи, і почався масштабний розпродаж. Сьогодні ця територія страшна жахливою збереженістю будівель, багато з них регулярно підпалюють, а в деяких живуть безхатьки.
У 1960-х роках у безпосередній близькості від м’ясокомбінату, на розі вулиць Angielska Grobla та Długa Grobla, було створено так званий кінотеатр профспілки працівників м’ясної промисловості «П’яст». На той час це був найсучасніший кінозал у місті, де місця для глядачів мали бути набагато зручнішими, ніж у знаменитому кінотеатрі «Ленінград» на вулиці Довгій. Сутінки кінотеатру настали у вісімдесятих роках, коли його остаточно закрили.
На початку 1980-х років установою зацікавилися реставратори пам’яток. У 1983 році до реєстру пам’яток занесено 22 заводські будівлі. М’ясокомбінат завдяки містобудівній одноманітності комплексу, спільному архітектурному стилю, матеріалам і декоративним особливостям становить цікавий репрезентативний комплекс для промислового будівництва кінця ХІХ століття. Саме про це йшлося у рішенні стосовно введення комбінату у власність, внесення будівель до реєстру.
Завершення діяльності
М’ясокомбінат припинив свою діяльність у 1989 році. Для будівель настав найсумніший період в їх історії – деградація, руйнування та пожежі. Згодом територію, навколо якої точилися різноманітні конфлікти, заволодів приватний інвестор – іспанська група Labaro.
Будинки колишнього заводу систематично зникали з мапи міста. У 2001 році з реєстру пам’яток було виключено зал для закупівлі свиней, зал для забою, хлів, зал для забою коней, допоміжну будівлю та колишній зерновий склад. Через рік ще один цех забою великої рогатої худоби, свинарник і холодильна камера вважалися повністю спустошеними.
У 2004 році цех закупівлі великої рогатої худоби та колишній переробний цех вивели з ладу. Згодом приміщення знищило нове займання. Пожежа, яка відбулася у липні 2010 року, була однією з найбільших.
Нині на території колишнього м’ясокомбінату є декілька будівель у незадовільному технічному стані, які лише нагадують колишній «цікавий комплекс промислово-будівельного мистецтва кінця ХІХ століття». Нечисельні туристи навідуються на об’єкт.
У міру відродження найближчої території вирішили створити велику кількість привабливих місць для туристів. З’явився інвестор і у бійні. Дві ділянки придбала компанія Vastint Poland, що входить до Inter IKEA Property Division. Один площею 1,4 га розкинувся між вул. Angielska Grobla, Na Stępce та інший площею 6 га в районі колишнього м’ясокомбінату. На першій ділянці запланована житлова і службова забудова, на другій ще тривають концептуальні роботи.
Пропозиції щодо змін
Квартири, офісні будівлі та готелі висотою не більше 19,5 метрів зможуть будувати власники територій колишніх м’ясокомбінатів у Ґданську – такі положення були представлені в проєкті плану цієї території. Документ залишив їм велику свободу у формуванні розвитку.
Територія колишнього м’ясокомбінату є однією з найбільших незабудованих ділянок у центрі Ґданська. Його цінність значно зросла з будівництвом пішохідного мосту до Оловянки, який скоротив доступ зі Старого та Головного міста.
За положеннями нового плану просторового розвитку, який було оприлюднено навесні 2021 року, пропонувалося скасувати вимогу стосовно створення громадської автостоянки на 200 автомобілів на цій території понад попит, який є результатом функції розвитку.
Необхідну кількість паркомісць поза власними потребами можна визначити лише пропорційно до розміру ділянки. Це викликало великі труднощі, а інколи навіть унеможливлювало інвестування, особливо це стосується ділянок із забудовами, занесеними до реєстру пам’яток.
Дослідження показали, що так звані максимальні ліміти зверху вниз для реалізації паркувальних місць для водіїв і користувачів нових житлових і комерційних приміщень. Це означає, що інвестор може повністю відмовитися від них (тоді водії будуть змушені шукати місця на прилеглих вулицях) або збудувати.
Стосовно нинішнього плану в новобудовах також змінилася система комунікацій. У чинному плані від 2008 року систему внутрішніх доріг було чітко виділено.
Запропонований наразі лише вказує на рекомендоване розташування пішохідного маршруту з можливістю «пересунути» їх на кілька десятків метрів. Окрім того, у проєкті плану простір, який теоретично має бути відкритим для громадськості, врегульовано лініями забудови. Це зроблено у такий спосіб, щоб будівлі не створювали через бажані сполучення.
Лунали пропозиції й стосовно озеленення. На жодній із потенційних площ не було детальної інформації про мінімальну кількість дерев чи форму їх розташування – для виконання вимог плану достатньо «зелених насаджень, розташованих у вигляді груп дерев і кущів». Додаткові озеленення також дасть реалізація присадибних ділянок – якщо забудовник вирішить будувати квартири, а не лише комерційні та сервісні об’єкти.