Історія створення Ґданської корабельні

Ґданській корабельні майже 180 років. На майже 165 гектарах понад 150 років будували судна. У минулому тут виготовляли кораблі для Пруссії та кайзерівської Німеччини, потім для Польщі й для СРСР, пише gdansk-name.eu. Наприкінці 1990-х років об’єкт збанкрутував, здавалося, що все закінчилося. Згодом відбулося відновлення й у наш час на підприємстві розташовані галереї, клуби, культурні установи.

Заснування 

Початком кораблебудування у Ґданську вважають 1570-ті роки. Місцеві теслярі будували величезні каравели. Фактично, така ситуація існувала до кінця епохи Відродження. 

На початку XIX століття створено корабельню Яна Клавіттера. На ній спочатку будували дерев’яні вітрильники, а потім річкові пароплави.

У 1844 році на землі, яку викупив прусський уряд у муніципальної комуни, заснували морську пристань. Згодом її перетворили на Королівський корветний завод; першим кораблем, який тут спустили на воду, був корвет “Данциг”.

У 1871 завод отримав назву Kaiserliche Werft (Імператорська корабельня). Вона була державною власністю і працювала виключно на потреби військового флоту. Наприкінці XIX століття на 50 гектарах заснували Schichau-Werft. На її території виготовляли торговельні, пасажирські, вантажно-пасажирські, а також військові кораблі, серед них – швидкісні крейсери.

Після завершення Першої світової війни у 1922 році відбулася Конференція послів. За Версальським договором, ухвалено рішення передати Імператорську корабельню Великій Британії, Італії, Франції та Японії. Положення документа свідчать, що ці країни мали намір передати цю корабельню Польщі чи вільному місту, які претендували на експлуатацію об’єкту. На прохання Союзницької комісії поділу після німецької власності вирішили створити міжнародне акціонерне товариство за участю польського капіталу (20%), Вільного міста Ґданська (20%), Великої Британії (30%) і Франції (30%). 

Корабельня отримала англійську назву The International Shipbuilding and Engineering Company Limited (Międzynarodowe Towarzystwo Budowy Statków i Maszyn Spółka Akcyjna), а в німецькій Danziger Werft und Eisenwerkstatten Aktiengesellschaft. Окрім корабельні компанія керувала майстернями рухомого складу в Пшерубці.

У 1939 році – після початку війни весь суднобудівний завод перейшов під контроль спочатку Вільного міста Ґданська, а потім – у 1940 році – німецької держави.

Період Другої світової війни в історії обох об’єктів характеризується виробництвом для потреб Kriegsmarine, переважно підводних човнів. Корабельні Ґданська, як і саме місто, заплатили за визволення величезними руйнуваннями. На заводі у 1945 році було урочисто відкрито судноремонт. 

Початок стабільності 

Після завершення Другої світової війни розпочався етап створення нових кораблів. У 1946 рік відремонтовано два затонулих під час війни плавучих доки в Ґданську та запущено механічне відділення, що дозволило розпочати ремонт суден. У 1946 році було відремонтовано 166 суден, а великий вантажний корабель Warthe, який був затоплений у Гдині в 1944 році, прийнято на повну реконструкцію. 

У 1946 році було вирішено, що суднобудівна промисловість повинна розвиватися як частина загальнонаціональної планової економіки. В його рамках був розроблений десятирічний план розвитку корабельні, який передбачав будівництво для польських судновласників 164 кораблів загальним дедвейтом 357 тис. тонн. Ці завдання мали виконувати суднобудівні заводи № 1, № 2 і № 3.

З 20 листопада 1950 року за розпорядженням польського уряду Об’єднані польські корабельні перетворили в Головне управління суднобудівної промисловості (CZPO). Філії ZSP — у чотири державні підприємства Ґданська, Північна, Гдинська та Щецинська корабельні.

У вересні 1950 року розпочався початок експортної діяльності. З 1963 року основною продукцією Ґданської суднобудівної корабельні були рибальські судна, призначені для морського рибальства, і генеральні вантажні кораблі. Окрім них, також вироблялися судна рибальської бази, інноваційні у світовій суднобудівній промисловості, які поєднували в собі особливості: судно-рефрижератор, танкер і пасажирське судно. 

У 1961 році було закладено кіль для першого корабля типу В64 дедвейтом 10 тис. тонн. Прототип «Піонерськ» не мав прототипів у світовому кораблебудуванні. З 1964 по 1967 рік було побудовано 14 таких кораблів. Останні з них, серії B69 і B670, були плавучими заводами, насиченими технологічним обладнанням. Порівняльні дослідження базових кораблів, побудованих для СРСР в Японії, Польщі та ФРН, проведені в 1968 році, підтвердили високу оцінку користувачів і найкращу рентабельність кораблів, побудованих в Ґданську. Також був запущений у виробництво новий траулерно-переробний завод типу B26. У 1961-1970 роках було побудовано 45 таких агрегатів. 

Випускали на підприємстві й сучасні генеральні вантажні судна типу В44. Їхня вантажопідйомність становила 12500 тонн. У 1963-1967 роках було побудовано 22 таких установки. Серію продовжили генеральні вантажні судна типу B40 аналогічної вантажопідйомності, версія B442, побудована для польського судновласника в 1968-1972 роках.

Значення у період Солідарності   

Суспільне відродження спонукало до нових змін й в економічній галузі. Період, сповнений надії на значні зміни в економічному та соціальному житті Польщі, виявився дуже плідний і бурхливий. У Ґданській корабельні він тривав майже весь 1981 рік. Конференц-зал (колишня кімната BHP) був місцем частого засідання “Солідарності”. Заходи транслювалися через фабричне радіо на всю корабельню, екіпаж якої все ще брав активну участь у русі змін у Польщі.

Між державною владою та “Солідарністю” зростала напруга. Наприкінці 1981 року вона досягла свого апогею в неділю, 13 грудня, коли керівник уряду Войцех Ярузельський повідомив про введення воєнного стану. 

«Солідарність» оголосили поза законом. Найактивніших громадських діячів ув’язнили чи інтерновано, пресу та видавництва, радіо та телебачення зазнали цензури. Було введено комендантську годину, прослуховування телефонних розмов і поштову цензуру, обмеження мобільності, введені талони на харчування. На вулицю вийшли війська. 

Робітники Ґданської корабельні, які прийшли на роботу в понеділок, 14 грудня 1981 року, вирішили провести сидячий страйк на зборах бригади. Згодом озброєні війська витіснили страйкарів. 

Банкрутство 

У серпні 1996 року у зв’язку з поступовим зростанням заборгованості та неплатоспроможністю окружний суд у Ґданську визнав компанію банкрутом. Інші великі польські корабельні, такі як Stocznia Gdynia S.A., Stocznia Szczecińska та Stocznia Północna, які опинилися в подібній ситуації, були врятовані завдяки підтримці польського уряду. Після оголошення рішення, попри відхід багатьох досвідчених співробітників, виробництво кораблів не було перервано.

Негативна тенденція фактично тривала десять років. У серпні 2006 року відбулася зміна структури власності, статуту та назви корабельні. 

Усі згадки про те, що компанія з Ґданська має враховувати інтереси та добробут групи підприємства, до якої вона раніше належала, були видалені зі статуту нової компанії. Це стало результатом поглинання 31,25% акцій Ґданської корабельні Агентством промислового розвитку (ARP) у Гдинської корабельні за борги. Решта 68,75% акцій належали ARP та її дочірнім компаніям (переважно Centrala Zaopatrzenia Hutnictwa в Катовіце).

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.