Сєнніцький міст (Most Siennicki), розташований над Мертвою Віслою, з’єднує центральну частину Гданська з Портовим островом (Wyspa Portowa). Уже понад сто років він залишається важливою частиною міської транспортної інфраструктури. За цей час споруда була спостерігачем індустріального розвитку Гданська, зазнала руйнувань під час військових подій та перенесла кілька ремонтів.
У середині 2020-х польський міст знову опинився в центрі уваги. Цього разу через наймасштабнішу реконструкцію в його історії. Про створення Сєнніцького мосту в Гданську та його роль у житті міста розповідаємо в нашому матеріалі на gdansk-name.eu.
Як з’явився найбільший розвідний міст на Балтиці
Гданськ протягом століть був оточений масивними оборонними валами, які ніби скували його залізним ланцюгом. Місто було однією з найпотужніших фортець Європи. Земляні бастіони, глибокі рови з водою та масивні шлюзи робили Гданськ неприступним для шведів та армії Наполеона. Проте час ішов, і те, що раніше рятувало від ворогів, стало заважати розвитку міста. Йому не вистачало місця для заводів, трамваїв та нових будинків.
На зламі століть Гданськ нарешті наважився на радикальний крок — став позбуватися фортифікаційних споруд. Вали почали розривати, рови — засипати.
У червні 1910 року міська рада Гданська, що тоді входив до складу Німецької імперії, ухвалила рішення про будівництво нового мосту між центральною частиною міста й Портовим островом. На це виділили 1,8 мільйона марок.
Будівельні роботи розпочались у листопаді 1910-го. Спочатку розчистили майданчик, проклали тимчасові під’їзди та підготували переправи для техніки. Зима того року видалася суворою. Через льодові перепони на Мертвій Віслі будівельні роботи були призупинені до травня 1911-го.
Паралельно зі зведенням фундаментів будівельники формували насипи під’їзних шляхів до мосту. Для цього використовували пісок, привезений з прибалтійських дюн. Щоб доправляти матеріали на інший берег річки, спеціально звели тимчасовий допоміжний міст.
Дно Мертвої Вісли мало різну щільність, тому частину опор заглибили до 17 м, щоб вони спиралися на міцні шари ґрунту й не просідали. Бетонні стовпи обклали гранітом, який захищав їх від тиску криги взимку та постійного впливу води.
Коли над Мертвою Віслою в Гданську з’явилася нова споруда, вона стала найбільшим розвідним мостом на всьому Балтійському морі. Відкриття дива інженерії відбулося 8 червня 1912 року. Міст замінив стару поромну переправу, забезпечивши стабільне сполучення між центром Гданська та Портовим островом, районами Пшерубка й Стогі. Зведення споруди стало уособленням масштабної модернізації міста після розбору навколишніх фортифікацій.
Сєнніцький міст спочатку називався Брайтенбахським (Breitenbach-Brücke) на честь прусського міністра транспорту Пауля фон Брайтенбаха. Чиновник особисто опікувався процесом будівництва та відкривав об’єкт.
Особливості конструкції Сєнніцького мосту
Проєкт Сєнніцького мосту розробив гданський інженер Ріхард Дене. Споруда являла собою металеву конструкцію на бетонному фундаменті із двома розвідними прольотами для проходу великих суден. Вони керувались за допомогою електричного механізму. Водночас була передбачена резервна система на випадок аварії або знеструмлення. У такій ситуації прольоти можна було підняти вручну — за допомогою механічних приводів. Це гарантувало, що міст залишатиметься функціональним навіть у критичних умовах.
На східному боці мосту збудували дві вежі. Там розташовувалися механізми, якими керували оператори. Вежі також мали декоративне оздоблення, що надавало спорудам привабливого вигляду та формувало впізнаваний силует набережної.
Довжина Сєнніцького мосту становила 95,7 м, ширина — 17,5 м. Висота споруди над рівнем води в річці була близько 7,25 м, щоб невеликі судна проходили без підйому прольотів.
Спочатку міст слугував лише для руху пішоходів і автомобілів. А у 1927 році через нього проклали трамвайну колію, яка стала важливою частиною міської транспортної мережі.
Як змінився Сєнніцький міст після Другої світової війни
Під час Другої світової війни Сєнніцький міст зазнав серйозних пошкоджень. У 1945 році, коли відступали німецькі війська, було знищено його найскладніший елемент — розвідний механізм, а також пошкоджено металеві конструкції та під’їзди. Операторські вежі, що встигли стати прикрасою міста, зникли назавжди.
Після війни Гданськ увійшов до складу Польщі. Сєнніцький міст став критично важливим для відновлення зруйнованого міста та портових районів.
Через обмежені ресурси та зміну транспортних пріоритетів споруду спіткала та ж доля, що й Зелений міст у Гданську. Під час повоєнної відбудови розвідний механізм відновлювати не стали. Рух суден організували без підіймання прольотів. Сєнніцький міст перетворився на стаціонарну конструкцію.
Ремонт споруди дозволив швидко повернути автомобільний і трамвайний рух. Однак міст назавжди втратив свою інженерну унікальність та перестав бути одним з найкращих розвідних мостів Балтії.
Нове життя старого мосту
На початку 2020-х стали проявлятись ознаки того, що Сєнніцький міст потребує капітального ремонту. Основна проблема була в давніх дерев’яних палях фундаменту, закладених ще у 1912 році. У м’якому ґрунті вони поступово гнили, а важкі сталеві конструкції, додані під час ремонту в 1980‑х, ще більше навантажували опори. Через це причілки (крайні опори мосту на берегах) повільно зміщувалися в сторону річки, іноді на 0,5 см за місяць, що створювало реальний ризик осідання та навіть часткової руйнації конструкції. Щоб уникнути аварій, у червні 2020 року влада міста ввела обмеження:
- максимально допустима швидкість для автомобілів становила 30 км/год;
- рух вантажівок через міст заборонили.
Ситуація продовжувала погіршуватись. Причілки стали настільки нестабільними, що будь-який рух міг призвести до серйозних наслідків. Через це у січні 2025 року Сєнніцький міст повністю закрили для автомобілів, трамваїв і пішоходів. Для перевезення людей і вантажів запустили тимчасовий пором через Мертву Віслу.
15 липня 2025 року міст відкрили, але тимчасово й тільки для пішоходів і велосипедистів. Для цього на місці викопаних ділянок зводили тимчасові дерев’яні кладки, які дозволяли безпечно переходити річку, поки тривали підготовчі роботи до повної реконструкції.
У вересні 2025 року стартувала масштабна перебудова мосту. Компанія Most Sp. z o.o. розібрала старі причілки, підземні комунікації та частини покриття. Станом на початок 2026 року міст готують до інтенсивного навантаження:
- зводять новий фундамент зі свайними опорами;
- зміцнюють бетонні стіни;
- оновлюють антикорозійне покриття сталевих конструкцій.
Вартість реконструкції становить 43 мільйони злотих. Завершити її планують у першому кварталі 2027 року.
Завдяки включенню Сєнніцького мосту до реєстру пам’яток його історичний вигляд збережуть. Разом з тим він має стати повністю безпечним і сучасним: з трамвайними коліями, автомобільними смугами та велосипедними доріжками, здатним служити місту багато років.
Сєнніцький міст — це знакова споруда в історичному ландшафті Гданська. Він виник як маніфест свободи міста від тісних оборонних валів, став свідком руйнівного полум’я Другої світової війни та, попри втрату своїх величних веж і розвідного механізму, десятиліттями залишався незмінною артерією, що поєднувала центр міста з промисловими районами. Масштабна реконструкція, що розпочалась у 2025 році, стала визнанням того, що старовинні споруди — це не тягар минулого, а цінний ресурс, який може становити історичну цінність і відповідати актуальним потребам мегаполіса.
